Довідник
Словник дитячої психології: 30 термінів простими словами
Терміни, які батьки чують на консультаціях і в висновках фахівців — пояснені без наукової мови.
Світлана Дудченко, дитячий психолог оновлено
Батьки регулярно виходять із консультації чи отримують висновок, у якому половина слів незрозуміла. Нижче — терміни, які вживають дитячі психологи, неврологи й логопеди, пояснені так, як я пояснюю їх на зустрічі.
Словник термінів
| Термін | Що це означає |
|---|---|
| Ізотерапія | Різновид арт-терапії через малюнок. Дає дитині безпечний спосіб показати те, про що вона не говорить. |
| Адаптація | Пристосування дитини до нових умов — садка, школи, переїзду. Має свої стадії й терміни: у садку легка адаптація триває 2–3 тижні, після переїзду за кордон — від 3 до 6 місяців. |
| Арт-терапія | Метод, у якому дитина виражає почуття через малюнок, ліплення, музику чи пісок замість слів. Працює там, де дитина ще не може або не хоче говорити прямо. |
| Готовність до школи | Не вміння читати, а сформованість довільності, уваги, мовлення й соціальних навичок. Дитина хоче вчитися, працює за зразком, витримує 15–20 хвилин завдання. |
| Гіперактивність | Надмірна рухова активність у поєднанні з імпульсивністю та труднощами утримання уваги. Оцінюється лікарем, а не за поведінкою вдома. |
| Дефектолог | Педагог, який навчає дітей із порушеннями розвитку. Не ставить діагнозів і не є лікарем. |
| Довільність | Здатність керувати своєю поведінкою свідомо: сісти, коли треба, дотримуватись правила, доводити справу до кінця. Ключовий показник шкільної готовності. |
| Дрібна моторика | Точні рухи пальців і кисті. Пов'язана з розвитком мовлення й майбутнім письмом, тому оцінюється разом із ними. |
| ЗПМР | Затримка психомовленнєвого розвитку: відставання не лише в мовленні, а й у пізнавальних процесах. Діагноз ставить лікар. |
| Казкотерапія | Робота через історію: дитина проживає власну ситуацію на безпечній відстані від себе, впізнаючи її в героєві. |
| Криза трьох років | Віковий етап, коли з'являється «я сам»: упертість, спротив, вимога самостійності. Нормальна й потрібна фаза формування волі. |
| Мовленнєвий негативізм | Відмова дитини говорити, яка виникає після тиску «скажи», «повтори». Мова стає полем конфлікту, і дитина уникає її взагалі. |
| Невролог | Лікар, який працює з нервовою системою. Ставить діагнози, за потреби призначає лікування. До нього йдуть при тиках, судомах, підозрі на ЗПМР. |
| Психодіагностика | Оцінка рівня розвитку конкретних функцій за методиками. Не діагноз, а вимірювання: що сформовано, а що потребує роботи. |
| Психолог | Фахівець із психологічною освітою. Працює методами розмови й гри, діагнозів не ставить і ліків не призначає. |
| Психотерапевт | Фахівець із додатковою терапевтичною підготовкою. В Україні цим словом називають і психологів, і лікарів — освіту варто уточнювати. |
| Психіатр | Лікар, який ставить психіатричні діагнози й призначає медикаменти. Психолог до цього не має відношення. |
| Пізнавальні процеси | Пам'ять, увага, мислення, сприйняття, уява. Те, що діагностують перед початком роботи з дитиною і що піддається розвитку вправами. |
| Піскова терапія | Метод, у якому дитина будує свій світ у пісочниці. Особливо цінний із дітьми, які погано говорять. |
| РАС | Розлад аутичного спектру. Стан, що потребує медичної діагностики й окремого підходу до супроводу; мовлення тут лише один із проявів. |
| Ревнощі | Реакція старшої дитини на появу молодшої. Не вада характеру, а нормальне переживання втрати монополії на увагу. |
| Регрес | Тимчасове повернення до молодшої поведінки: енурез, «дитяча» мова, вимога пляшечки. Типова реакція на стрес — переїзд, народження молодшого, розлучення. |
| СДУГ | Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Медичний діагноз, який ставить лікар; психолог працює з наслідками для навчання й поведінки. |
| Самооцінка | Уявлення дитини про себе. Формується з того, що про неї говорять дорослі, і напряму впливає на готовність пробувати нове. |
| Сепараційна тривога | Страх розлуки з близьким дорослим. Нормальний до 3 років; після — привід подивитись уважніше. |
| Соматизація | Вихід психологічної напруги через тіло: болі в животі й голові без медичної причини. Дуже поширено у дітей, які не мають слів для тривоги. |
| Тривожність | Стійке відчуття загрози без конкретної причини — на відміну від страху, який має предмет. Заважає дитині пробувати нове. |
| Увага довільна | Здатність зосереджуватись на тому, що треба, а не тільки на цікавому. Формується поступово: у 6–7 років — 15–20 хвилин. |
| Фрустрація | Стан, коли бажане недосяжне. Низька витривалість до фрустрації — часта причина істерик і агресії при найменшій невдачі. |
| Я-повідомлення | Спосіб говорити про свої почуття замість оцінки дитини: «мені важко, коли розкидані речі» замість «ти неохайний». Знижує спротив. |
Три речі, які варто знати про будь-який висновок
- Діагноз ставить лише лікар. Психолог, логопед і дефектолог діагнозів не ставлять — вони оцінюють рівень конкретних функцій.
- Норма — це діапазон. Відхилення за одним показником зазвичай нічого не означає; дивляться на картину загалом і на динаміку.
- Незрозумілий висновок не працює. Просити пояснити простими словами — нормально, і хороший фахівець зробить це охоче.
Якщо шукаєте, до якого саме фахівця йти, — про це окрема стаття з таблицею. А орієнтири за віком є у таблиці норм розвитку.